Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 січня, у день звільнення в’язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв антигуманної політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з усіма формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Ми пам’ятаємо та досліджуємо історію та злочини минулого адже опрацювання травматичного досвіду попередніх поколінь є шляхом до майбутнього нащадків.  Реорганізація травматичної пам’яті про геноцид сприяє виробленню протективних факторів: розвиток родинної ідентичності, що є необхідним для зцілення нації. Пам’ять про події геноциду підсилює нашу національну приналежність та етнічні корені.

Обов’язок свідка, який вижив – дати свідчення як за живого, так і померлого. Він (вона) не має права приховувати правду як частину спільної колективної пам’яті від наступних поколінь. Забуття – не лише небезпечне, а й злочинне, забути померлого означає дозволити вбити його вдруге (Елі Візель)